Інформація для батьків

 











Зразки написання заяви до пришкільного табору

 та заяви на оплату харчування 


Начальнику пришкільного табору
ШСШ І ступеня №13
Полятикіній О.В.
П.І.П. батька (матері)
Домашня адреса, телефон


Заява

     Прошу зарахувати мого сина (мою доньку) П.І.П., учня (ученицю) 2-Б класу до пришкільного табору з 31.05.2016 р. по 17.06.2016 р.

Дата                                                                      Підпис  




Начальнику пришкільного табору
ШСШ І ступеня №13
Полятикіній О.В.
П.І.П. батька (матері)
Домашня адреса, телефон




Заява

       Прошу прийняти благодійний внесок у сумі 130 гривень 00 копійок (сто тридцять гривень 00 копійок) для вітамінізованого харчування мого сина (моєї доньки) П.І.П., учня (учениці) 2-Б класу у пришкільному таборі.

Дата                                                                       Підпис






Дорогі батьки! Мабуть, кожен з вас відчував, що вийшов за рамки навчальних обов’язків чи що є винним у тому, що не зробив все, що міг, що йому просто необхідна самоосвіта аби допомогти своїй дитині у тій чи іншій ситуації і не тільки навчальній, але і в стосунках між людьми.
Але що ми розуміємо під словами «самоосвіта»? Батьки можуть знайти величезну кількість інформації на дану тему у численних спеціалізованих журналах і книгах. Цей виступ ставить собі за мету об’єктивно сформулювати вісім найважливіших правил, самоосвіти.
«Освіта – це живий процес. Зусилля, яких вона часто вимагає, немалі, але вона є найбільшим задоволенням і грає важливу роль у сучасному суспільстві: самоосвіта забезпечує, щоб дітей цінували, а вони почувалися комфортно у навколишньому світі». Виховання – це різносторонній процес. Виховувати це не тільки хвалити й сварити.
Виховувати означає:
- Наснажувати
- Приймати конфлікт
- Забезпечувати автономію
- Показувати почуття
- Встановлювати рамки
- Приділяти увагу
- Вміти слухати
- Багато любити
Виховувати – це НАСНАЖУВАТИ
Бути найкращими – це те, чого діти мають навчитися, для цього вони потребують багато сміливості і впевненості. Сюди також входить вміння брати на себе відповідальність і не піддаватися легко чужому впливу.
Щоб розвинути свою сміливість та впевненість, діти потребують двох речей: задоволення від того, що вони вже зробили, а також переконання, що їхні зусилля будуть оцінені по достоїнству.
v Діти хочуть, щоб їх любили за те, якими вони є, а не лише за їхні успіхи. Вони легко мотивуються, але ще легше розчаровуються. Ось чому батьки мають бути уважними і розсудливими.
v Щоб заслужити довіру, треба бути ознайомленим з успіхами дітей. Покладаючись на власний досвід, діти вчаться не злитися при розчаруваннях і обманах. Беручи на себе певну кількість роботи і відповідальність, досягаючи певних результатів, діти набувають поваги у власних очах.
v Дітям потрібно, щоб їх хвалили не лише за досягнення, але і за зусилля. Похвала має бути своєчасною, інакше вона втрачає свою цінність.
Виховувати – це ПРИЙНЯТИ КОНФЛІКТ
Суперечки виникають у всіх родинах, це не варто драматизувати. Потрібно ставитись з розумінням до конфліктів. І виховувати у дітей правильне ставлення і сприймання.
Суперечки дають дітям можливість розвивати важливі соціальні навички, які не виникають самі по собі. Але для того, щоб конфлікт не спричинив зайве напруження і був вирішений найкращим чином, потрібно дотримуватися певних правил.
v Немає заборонених тем. Діти повинні мати можливість виражати не лише позитивні, але і негативні емоції, злість без страху, що їх насварять
v У більшості випадків дорослі знаходяться на позиції сили. Тому вони повинні дивитися за тим, щоб не образити дитину грубим словом чи іншим чином, а також мають прислухатися до прохань дитини.
v Можна з впевненістю сказати, що на це питання не існує єдиного погляду. Однак це чудова нагода ставитися один до одного з толерантністю.
v Діти повинні мати можливість вирішувати конфлікт без втручання дорослого. Але якщо суперечка стає надто несправедливою і наносить шкоду, потрібно заспокоїти дітей і закликати їх до взаємної поваги – приязно, але чітко
v Поведінка дорослого має бути еталоном. Діти вчаться справлятися із напругою, якщо їх батьки самі здатні зберігати спокій та повагу до інших у конфліктній ситуації. Дорослі повинні пояснити дітям причини суперечки мовою, доступною для даного віку та рівня розвитку, не примушуючи їх приймати участь у конфлікті.
v Звичайно, важливо прийняти конфлікт, але не менш важливо вміти його вирішити. Якщо діти не можуть знайти вихід із ситуації, батьки можуть втрутитися..
Виховувати – означає:
ЗАБЕЗПЕЧИТИ АВТОНОМІЮ
Діти потребують моментів свободи, які дають їм можливість самим впорядковувати деякі речі. Починаючи з одного року діти отримують лише вигоду від надання їм автономії. Вони вчаться організовувати своє життя, а також не так сильно переживають розлуку з батьками. Пізніше вони вчаться планувати свій вільний час, кишенькові гроші.
Надання автономії необхідне для виховання у дитині незалежності і відповідальності. Але як провести чітку межу між вседозволеністю і автономією?
v Діти, які приймають участь у щоденному сімейному житті, вчаться багатьом корисним для майбутнього речам. Якщо дитина має нагоду вивчити план міста з мамою чи допомагати у ремонті радіо батькові, то потім вона може зробити це сама.
v Автономія розвивається поступово. Діти молодшого шкільного віку вчаться розпоряджатись кишеньковими грошима (невеликою сумою). Пізніше, підлітки добре управляють банківським рахунком чи сумою, яку отримують щомісяця і яка може покрити шкільні витрати чи покупку одягу.
v Певні практичні навички дають дітям впевненість у своїй незалежності. Наприклад, дитина одинадцяти років, що знаходиться у незнайомому місці для зустрічі з другом, але у якої мобільний телефон чи картка почувається набагато впевненіше. А її батьки спокійні.
v Смаки різних поколінь відрізняються у питаннях зовнішності, хобі, декорації кімнати тощо. Діти повинні мати можливість робити власний вибір, але при цьому поважаючи правила, встановлені батьками. Толерантність повинна мати межу у випадку загрози комфорту чи здоров’ю дитини. Наприклад, якщо підліток почав курити, то очевидно, що це не найкращим чином вплине на його самопочуття.
v Підлітковість – критичний момент, коли діти самі проголошують автономію і можуть почати бунтувати проти своїх батьків. Але діти мають розуміти, що немає автономії без обмежень, інакше вони ризикують втратити опору. Батьки ж, зі свого боку, мають направляти дітей, допомагати їм, відкривати очі на багато речей – йдеться про нарис життя дорослих.
Виховувати – означає:
ПОКАЗУВАТИ ПОЧУТТЯ
Любов, радість, сум, біль і гнів – почуття є частиною життя родини. Діти виражають свої емоції різними способами. Для них важливим є розуміти почуття і вміти ними керувати.
v Діти мають виражати емоції, позитивні чи негативні, при цьому не порушуючи правила пристойності. Часи, коли хлопчики не могли плакати, а дівчата – злитися, залишилися в минулому.
v Інколи дорослі вважають вираження емоцій дітьми несвоєчасним. Вони вимагають, щоб діти стримували себе, але мають розуміти, що неадекватними є не почуття, а відношення до їх наявності.
v Діти хочуть, щоб їхні почуття сприймалися всерйоз. Маленькі чи великі негаразди сприймаються ними не так, як дорослими. Тому краще реагувати спокійно.
v Деякі молоді люди віддають перевагу приховувати свої переживання. Тому, якщо їхня поведінка стане м’якшою, дуже важливо встановити і зберегти атмосферу довіри. Так само скромні та інтровертовані діти повинні мати можливість розказати, що їх непокоїть.
v У світі почуттів молодші також вивчають старших. Батьки можуть показувати свої почуття і пояснювати їх для дітей. Але діти мають і власні джерела інформації, тому що як тільки щось відбувається, вони про це дізнаються. Їх турбує те, що інколи трапляються речі, про які батьки їм нічого не говорять. Дорослі, так само як і діти, не завжди можуть приховати гнів і роздратування, тому важливо вибачатися: визнати помилку не означає проявити слабкість.
Виховувати – означає:
ВСТАНОВИТИ МЕЖІ
Встановити межі і дотримуватися їх для багатьох батьків найважливіше, але найважче завдання. Діти і підлітки справжні чемпіони у мистецтві випробуванні терпіння батьків. Інколи встановити межі буває необхідно. Це потрібно для захисту дітей від небезпек оточуючого світу, крім того, правила, якщо діти розуміють їхній зміст, дають відчуття впевненості.
Часто порушувати бажання дітей буває нелегко. Але сімейне життя набагато полегшується, якщо діти і батьки мають однакові погляди на рамки, які мають бути встановлені і за які не можна виходити. У житті, як і в грі, деякі обов’язкові правила мають просто поважатися.
v Межі мають бути встановлені чітко. Правила, що визначаються дорослими, повинні мати зворотну реакцію. Діти краще приймають обмеження, причину яких розуміють.
v Якщо встановлюєте межі, їх необхідно дотримуватись. Очевидно, що дорослі не лягають спати у той самий час, що й діти. Але: регулярно чистячи зуби, батьки подають найкращий приклад.
v Встановлювати обмеження і не поважати їх – абсурдно. Послідовність посилює серйозність ставлення до дитини та її почуттів.
v Якщо дитина порушує правило, важливо, щоб дорослі реагували твердо. Діти спокійні, якщо правила, встановлені батьками та іншими особами, що займаються їх освітою та вихованням, є однаковими за своєю логікою, але різними за стилем. Інколи чітке «ні» чи догана не підходять. Коли накладається покарання, воно повинно мати прямі наслідки для поведінки дитини. Дитина має розуміти «логіку покарання».
v Батьки також мають поважати деякі правила покарань. Жорстокість має бути виключена у всіх формах: фізичне, психологічне (наприклад, неувага).
v Правило, що втратило сенс має перестати діяти або бути адаптованим до ситуації. Діти раптово не перестануть підкорятись обмеженню, якщо один раз не ляжуть спати вчасно.
Виховувати – означає:
ПРИДІЛЯТИ УВАГУ
Грати, говорити, відкривати світ разом з дитиною… Завдяки сімейному дозвіллю діти вчаться багатьом корисним для життя речам, тому його неможливо переоцінити. Велика кількість дітей та підлітків хотіли б проводити більше часу з батьками. Цього можна досягти.
v Приділяти увагу не означає витрачати на це багато грошей. Діти більше цінують похід в басейн, екскурсію в ліс чи велосипедну прогулянку. Спільні хобі також привід проводити час разом.
v У щоденному житті, діти потребують уваги, вона є корисною. Робота по господарству може стати спільним задоволенням, якщо не набуває форми наказу. Багато сімей проводять час біля телевізорів та комп’ютерних ігор, але встигають також і насолоджуватися спільними заняттями.
v Батьки повинні особливо приділяти увагу дітям, якщо останні справді її потребують. Наприклад, якщо у них проблеми із домашнім завданням чи пробилася шина на велосипеді. Ці ритуали можуть здатися вимушеними для дорослих, але несуть в собі колосальну користь для дітей.
v Батьки, які приділяють мало часу сім’ям через професійні обов’язки не повинні надто через це переживати. Адже важливо не скільки часу ви проводите з дитиною, а як саме. Якщо час обмежений, дідусі, бабусі, інші родичі та друзі можуть вас замінити.
Виховувати – означає:
ВМІТИ СЛУХАТИ
Слухати свою дитину – це пропонувати їй увагу і хотіти зрозуміти її тривоги. Непокоячись з приводу дорослішання та пошуку свого місця у світі, діти щодня відкривають щось нове. Для систематизації цього досвіду, дітям необхідно уважна поведінка батьків.
Кожна родина повинна мати виділений час для спілкування у вигляді сімейних нарад чи традиційних недільних обідів. Для найменших можна обрати певний час для розмови.
Слухання потребує уваги. Ось декілька правил, які можуть знадобитися:
v Речі часто є не такими, якими здаються спочатку, тому важливо не перебивати дитину.
v Поспішні коментарі чи поради рідко є корисними. Діти почуваються краще, якщо шукають вихід з вашою допомогою, але самостійно.
v Щоб запобігти непорозумінню, варто уточнити двозначні моменти.
v Під час розмови не варто перериватися. Наприклад, бажано вимкнути телевізор та скрутити гучність телефону.
v Розказуючи цікаві речі дитина інколи плутається у деталях. У такому випадку, треба допомогти дитині визначитися з власною думкою. З іншої сторони батьки повинні наснажувати скромних та інтровертованих дітей виражати свої думки самим.
Виховання – означає:
БАГАТО ЛЮБОВІ
Дарувати любов дитині означає приймати її такою, як вона є і показувати це. Діти і підлітки потребують впевненості у такій любові, для того, щоб не боятися пробувати свої сили, знаходити свої сильні і слабкі сторони; оптимально розвиватися. Батьки інколи невміло виказують почуття прив’язаності. То що ж потрібно зробити, щоб дарувати любов?
v Найкраща манера виявляти прив’язаність – тепло і ніжність. Коли дітям чухають спинку, поплескують по плечу – вони знають, що це означає.
v Із старшими дітьми такий контакт може набувати інших форм. Але підлітки теж потребують обіймів, щоб заспокоїтися, навіть якщо самі винні. Тому важливо спіймати момент і максимально ним скористатися.
v Приділяти час дитині, цікавитися її справами – ось що означає проявляти любов. Важливо також говорити дітям, що ви ними гордитеся, але не тільки коли вони отримують хороші оцінки.
v В той же час показувати любов не означає, що дорослий не може встановлювати обмеження чи якимось чином втручатися у життя дитини.

Поради батькам

                     
Формування у дитини позитивного ставлення до навчання
Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо.
 Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім емоційним ставленням до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий сильний і розумний, цікавиться й розпитує, що писали в класі, тоді й сама повірить: навчання — це справді дуже важливе й необхідне заняття, й ніколи не нудьгуватиме на уроках.
Якщо ж одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.
Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла за­довольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.
Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що завдає йому неприємностей. Саме тому не­вдоволення батьків, невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття провини часто є причинами, які викликають у першокласників відразу до читання. Якщо запитати у дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то відповіді будуть однотипними: «Так собі»; «Не дуже добре»; «Повільно»; «Часто помиляюся»; «Погано». Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів небажання читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти мимриш?»; «Ти що, заснув?» Не дивно, що наступного разу змусити її «сісти почитати» стає ще важче.
Що робити, аби у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад.
•      Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.
; Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його слухати, що, мовляв, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає вам на кухні.
•   Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої вра­ження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити.
•   Не слід забувати, що дітям (особливо шестирічним) читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст.
•   Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно.

•   Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.





Загальні  поради батькам
1.     Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
2.     Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте    образливих слів.
3.     Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
4.     Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
5.     Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!",
   "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
6.    Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй
     розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня). 
7.     Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
8.     Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
9.     Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.
15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню,      лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в       цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива  від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Четвертокласники

Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четвертокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті акценти, які розставляють дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу заставляє дорослих звертати первинну увагу на сформованість в четверокласників учбових умінь та навиків.

До четвертого класу у більшості дітей вже складається індивідуальний стиль учбової роботи. Спільний підхід дитини до її виконання добре просліджується при підготовці домашніх учбових завдань. Так, наприклад, деякі діти приступають до уроків відразу після приходу зі школи, іншим потрібний відпочинок (різної тривалості). Хтось швидко і легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких учбових предметів, інші, навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми і т.д.), інші надають перевагу словесному поясненню і так далі.

Відмінності в спільному підході до виконання учбової роботи пов'язані з індивідуально-типологічними особливостями дітей, їх працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, переважаючим типом сприйняття і переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних учбових предметів і так далі.

Індивідуальний стиль учбової роботи виявляється не лише в спільному підході до виконання учбових завдань, але і у використанні школярами різних учбових умінь і навиків. Володіння продуктивними прийомами учбової роботи означає, що школяр придбав уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і, у разі потреби, добувати їх самостійно.

Які ж спільні уміння важливі для успішного навчання? Серед них можна виділити наступні уміння:

– слухати вчителя;

– виділяти головну думку повідомлення;

       зв'язно переказувати зміст тексту;

– відповідати на питання до тексту;

– ставити питання до тексту;

– робити змістовні виводи на основі отриманої інформації;

– письмово виражати свою думку;

– використовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями та ін.);

– адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати і знаходити спільне і різне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки і виводи.

Вчитися всьому цьому необхідно в початковій школі, поки об'єм учбового навантаження в значній мірі дозований. У середніх класах ці уміння виявляться життєво необхідними, оскільки помітно зростає кількість нової інформації, складнішим стане і її зміст. У цій ситуації випробуваний спосіб багатократного повторення, який ще виправдовував себе в початковій школі, буде вельми неефективним. Невміння ж правильно працювати з учбовим матеріалом може стати причиною зниження успішності, невиправданої перевтоми учнів.

Для того, щоб зрозуміти, в якому ступені четверокласники володіють деякими з основних прийомів учбової роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів підряд, намагаючись запам'ятати все відразу? Чи читає всього один раз і, не переказуючи, упевнений, що все добре знає? Чи фіксує увагу на утриманні окремих абзаців, не встановлюючи потім зв'язку між ними? Чи відповідає на питання до тексту?

Дітей необхідно учити працювати з учбовим текстом: учити виділяти головну думку; складати план тексту; запам'ятовувати зміст тексту і переказувати його з опорою на план і так далі.

Навик зв'язного переказу зручно розвивати не лише на учбовому матеріалі: можна попросити дитину розповісти зміст прочитаної книги, побаченого кінофільму, описати події минулого дня та ін.

З метою підвищення психологічної грамотності батьків і надання їм необхідних орієнтирів для занять з дітьми педагог може познайомити їх з прийомом виділення смислових опор. До четвертого класу у більшості школярів намічається диференціація учбових інтересів, складається різне відношення до учбових предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше.

Перевага тих або інших учбових предметів багато в чому пов'язана з індивідуальними схильностями і здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво виявляються лінгвістичні здібності і так далі.

А якщо у дитини жодних особливих переваг і інтересів не виявляється? Психологічні дослідження показують, що ні до чого не здатних дітей немає. Навіть якщо школяр не виділяється своїми учбовими успіхами і, на перший погляд, однаково байдуже відноситься до всіх предметів, він неодмінно виявляє схильність до кращого засвоєння учбового матеріалу того або іншого змісту. Саме такі схильності, вказуючи на сильніші сторони розвитку дитини, і необхідно підтримувати.

Не слід також забувати, що життя дітей не обмежується стінами школи. За її межами маля може бути занурене в такі заняття, які дозволять йому проявити свою умілість, добитися успіху, знайти упевненість в собі.

 

 

Про важливість читання для дітей знає кожна мама. Про це постійно нагадують вихователі та вчителі, та й самі батьки розуміють, що розвиток внутрішнього світу людини неможливий без хороших навичок читання і шанобливого ставлення до книги.
Родинне відношення до читанняБільш того, любов до читання розвиває посидючість, увагу, уяву і відкриває величезні можливості для подальшого навчання. Як же змусити свою дитину читати книжки? Це завдання здається важким, але, правильно взявшись за справу, можна прищепити дітям культуру читання і смак до гарної літератури.

Сімейне ставлення до читання

Ви напевно помічали, що діти і підлітки, яких не потрібно змушувати читати, виросли в сім’ях з великими бібліотеками, у батьків, які й самі люблять літературу. Дійсно, смак до читання з’являється як би у спадок, але це не означає, що у начитаних хлопців якісь особливі «літературні гени».
Просто молодші копіюють ставлення старших, наслідують їм у виборі варіантів дозвілля і непомітно для себе проймаються любов’ю до книги – цікавою і корисною, старої і нової, взятої зі своєю книжковій полиці або в одного.
Ви можете знайти підхід до дитини, якщо самі будете подавати йому приклад. У вашій родині зневажливо ставляться до книг? Тоді нема чого чекати від дітей тяги до підручників – змушувати підлітка читати більше не вийде, якщо він бачить у цьому нещирість і подвійні стандарти.
Від вас і тільки від вас залежить, чи розгледить він безкраї перспективи гарну звичку до читання або закине книжку в кут, ледь відкривши першу сторінку.
15 ідей як створити традицію читання книг в сім’ї:
  • В домі повинна бути велика книжкова полиця;
  • Заведіть звичку трохи читати дітям на ніч вголос;
  • Читайте і обговорюйте прочитане між собою;
  • «Улюблений письменник» або «улюблена книжка» повинно бути обов’язковою темою розмови в родині, з друзями і новими знайомими;
  • Даруйте молодшим барвисті книжки-будиночки, старшим – енциклопедії, довідники, ваші улюблені твори з дарчим підписом;
  • Навчіть підлітка виписувати важливі і цікаві цитати з книг в спеціальний зошит, збирати вирізки з журналів і газет;
  • Облаштуйте місця для читання в будинку з зручним сидінням і гарним освітленням;
  • Всі разом освойте лагодження книжок і виготовлення забавних закладок своїми руками;
  • Вчіть їх дбайливого поводження з книжкою;
  • Здійснюйте іноді походи в великі книжкові магазини;
  • Запишіться всі разом вбібліотеку;
  • Заохочуйте обмін книжками між друзями дітей, розкажіть їм про рух буккросингу;
  • Відвідуйте з ними іноді книжкові виставки, побувайте хоча б на одній зустрічі з письменником;
  • Поведіть сім’ю на музейну виставку, присвячену книгодрукування та літератури вашого краю;
  • Слідкуйте, щоб у школяра були всі необхідні джерела програми з літератури.

Як змусити себе читати більше

Ви повністю усвідомлюєте, як важливо навчити дітей любити книги, але з жахом зауважуєте, що самі не прочитав жодної сторінки з минулого літа? Терміново виправляємо ситуацію, поки ваші малюки не помітили і не запідозрили, що мама нав’язує їм те, чого сама не робить.
По-перше, починайте читати своїм дітям, якщо ви не робили цього, і продовжуйте, якщо вже давно не сідали з ними за книжку.
По-друге, погуглите для себе рейтинги сучасної літератури – знайдіть, наприклад, 10 кращих книжок для жінок, і приступайте до тієї, назва якої вас заінтригувало.
по-третє, отримаєте нові знання і мотивацію книг про ваше хобі, що стосуються роботи чи самовдосконалення. Не тільки перипетії героїні роману можуть захопити вашу увагу – зараз дуже багато по-справжньому класної літератури для розвитку, зачерпніть нову інформацію і заодно поверніть собі корисну звичку.

Як змусити дитину читати влітку

Літній час не повинно відрізнятися від інших місяців року в плані дотримання принципів. Сімейні традиції читання потрібно дотримуватися цілий рік, інакше вони не приживуться. Але як організувати літню програму шкільної літератури на майбутній навчальний рік?
Дайте своєму школяру поблажку: якщо з вересня по травень він змушений вивчати літературу по порядку, встановленому вчителем, то, отримавши список творів на літо, нехай читає ті книжки, які йому цікавіше – за назвою, тематикою або навіть по красі обкладинки. Головне, щоб список все-таки просувався – ненав’язливо контролюйте ситуацію.
Як змусити дитину читати вліткуМолодші школярі повинні відточувати техніку читання, незважаючи на короткий список рекомендованої літератури чи навіть його відсутність. В 1-4 класах мета літнього читання – не втратити навичок і швидкості, підтримувати концентрацію уваги і продовжувати виробляти звичку. Допоможуть книжки з картинками, пригодами і живими діалогами.
Зацікавте малюка класикою дитячої літератури. Це дійсно книги, від яких неможливо відірватися – дайте йому можливість поринути у світ фантастичних історій і чарівних пригод.
Обов’язкові байки і повести за шкільною програмою не здадуться непідйомним тягарем на тлі історій про Муммі-тролів, Пеппі Довгапанчоха і Тома Сойєра. Заохочуйте ігри за мотивами книг, шийте костюми героїв, влаштовуйте вікторини та обговорюйте прочитане з інтересом.
Як змусити дитину читати, який відчуває з цим особливі труднощі? Підіть на хитрість і заманюючи його в світ літератури з допомогою аудиоспектаклей. Улюблені герої, зрештою, заманят малюка на сторінки своїх книг, а вам залишиться лише вчасно поповнювати дитячу бібліотечку новими екземплярами.

Що робити, якщо здається, що «поїзд пішов»

Школяр, який прийшов до мами із запитанням, як йому змусити себе читати, вже подає сигнал – початковий час згаяно, процес не захопив його, а в шкільних завданнях він бачить важку повинність, не відчуваючи спраги до знань.
Поспішайте виправити ситуацію, прийдіть на допомогу, покажіть на своєму прикладі, як змусити себе читати книги:
  • Виберіть 10 книг, які повинні бути прочитані до певної дати;
  • На стіні дитячої кімнати або вітальні повісьте барвистий графік, зроблений від руки разом з дітьми, на якому відзначайте прочитані голови з різних книг;
  • Влаштуйте змагання між дітьми з вашою участю, підключіть до гри бабусю чи дідуся;
  • Нехай діти читають стільки книг одночасно, скільки хочуть, але не вибиваються з певного графіка;
  • В кінці змагання (в якому переможцями будуть всі, хто прочитав книжку) чекає нагорода – похід в цирк, лунапарк або на пікнік.
Як змусити читати підлітка? Дозвольте йому отримувати доросле інформацію про все, що його живо цікавить (природно, призначте межі). Дівчаткам запропонуйте жіночі видання, зміст яких ви переглянули і схвалили, хлопчикам – журнали про спорт, комп’ютери, полюванні, риболовлі або виробах.
Що робити, якщо здається, що «поїзд пішов»Покажіть, що чим би не був дитячий інтерес, вони завжди можуть знайти море інформації в друкованих виданнях.
Читайте разом газети, цікаві журнали (все це, звичайно, доведеться виписувати або брати в бібліотеці). Ніколи не використовуйте читання як покарання – негатив швидко перейде на саме заняття і подолати її буде дуже непросто і вам, і вчителям.
Поважайте дитячий час для читання, не турбуйте сина або дочку проханнями по господарству в той час, коли він або вона всядуться з книжкою. Але і не віднімайте у них сонячні деньки – туманний день або зимовий вечір не підходять для лазіння по деревах і ігор у дворі, ось тоді і запропонуйте альтернативу телевізору або телефонної балачках.
Хороший письменник – набагато більш цікавий співрозмовник, що в результаті зрозуміють і оцінять діти будь-якого віку, варто тільки підібрати їм літературу по інтересу.

 

6 коментарів:

  1. Структура 2015,2016 навчального року
    Структура 2015/2016 Структура 2015/2016 навчального року : І семестр - 01.09.2015- 25.12.2015 ІІ семестр- 11.012016- 27.05.2016 Канікули: осінні - 26.10 - 08.11.2015 зимові - 28.12. - 10.01.2016 весняні - 04.04...

    ВідповістиВидалити


  2. 1.Наслідування дорослих
    Звичка легко формується, коли дитина наслідує дорослих (батьків, вихователів, вчителів). Якщо дитина бачить, як ви самі, прийшовши з роботи, кидаєте свої речі абиде, вам напевне не вдасться привчити її складати свої речі на місце.

    Тому дуже важливо, щоби батьки працювали у присутності дитини, залучали її до праці, просили допомогти (хоч дитяча допомога ускладнить і збільшить обсяг їхньої роботи). Звісно, діти це роблять ще повільно, неякісно, тому часто батькам легше зробити самим. Але тоді нехай не обурюються, коли згодом діти відмовляться робити те, що хотіли робити маленькими, проте їм цього не дозволили. Заохочуйте бажання дитини допомагати вам, але давайте такі завдання, які вона зможе виконати (розкласти прибори чи серветки, поставити хліб на стіл тощо). Так ви досягнете ще однієї важливої мети — підвищите її самооцінку, адже малюку важливо відчувати свою важливість для сім’ї.

    Школярі легко засвоюють правила культурної поведінки, якщо, звісно, батьки показують приклад такої поведінки, пояснюють її значення. Тоді діти швидко навчаються вітатися і прощатися, дякувати, тихо зачиняти за собою двері тощо. Те саме стосується і правил поводження на вулиці. Якщо мама чи тато з дитиною перебігають вулицю на червоне світло чи в недозволеному місці, "бо машин нема”, то вони не зможуть виробити у дитини звичку дотримуватися правил вуличного руху.

    2.Похвала
    Дитина має розуміти, чому поводитися треба саме так, і отримувати задоволення від усвідомлення того, що вчинила правильно. І це задоволення батьки мають збільшувати похвалою. Не шкодуйте похвал (але й не переборщіть з ними!) за правильні й гарні вчинки та поведінку. Адже діти залюбки повторюють дію, яка приводить їх до успіху, до задоволення.

    Відповідно, намагатимуться уникати дій, які призводять до неприємностей. Мама одного хлопчика побачила з вікна, як він з товаришем розмальовує крейдою стіну сусіднього будинку. Вона покликала сина додому, дала йому відерце з вошні завдання, чистила своє взуття тощо, а в старших класах пересталповернуться після підліткового віку, якщо дитина змалечку засзнає, що правила можна порушувати, бо йому це дозволяли батьки, він може все зруйнувати, аби лише не підкоритися правилам. І це буде вина батьків.

    ВідповістиВидалити
  3. Чи правильно дитина розфарбовує малюнки
    Розфарбовувати малюнки любдять усі діти. А чи правильно вони це роблять?
    Під час розфарбовування необхідно:
    рухати пальцями, а не кистю всієї руки;
    розфарбовувати чи наносити штрихи треба відповідно до форми предметів;
    округлі предмети розфарбовуємо штрихами коловими;
    предмети прямокутні- штрихи прямі;
    штрихи не повинні виходити за межі малюнка.
    Звісно, якщо дитина щойно взяла олівець у руки, то ці правила слід вводити поступово, показуючи дитині правильний спосіб, щоб потім не переучувати малечу.

    ВідповістиВидалити

  4. Навчальні вимоги
    Вимоги до читання в 4 класі

    Читати:

    групами слів;
    читати вголос в темпі 85-90 слів в І семстрі: 90-95 слів в ІІ семестрі;
    миттєво впізнавати і прочитувати слова з 3-5 слів;
    читати мовчки в темпі 95-110 слів в І семстрі; 100 - 120 слів в ІІ семестрі;

    Перевірні роботи з української мови в І семестрі 2015/2016 н. р.
    Аудіювання ( слухання і розуміння прослуханого) - обсяг текстів 320-300 слів,
    6 запитань за змістом тексту.
    Діалог - 5-6 реплік на двох учасників.
    Перевірка мовних знань і вмінь - 8 завдань : 4 завдання закритого типу,
    4 -відкритого.
    Диктант - обсяг диктанту 80 слів.
    Списування - обсяг 70 слів.

    ВідповістиВидалити
  5. Батькам четвертокласників
    Попереду 5 клас! Рекомендації психолога батькам четвертокласників.

    У житті кожного учня буває важливий момент - перехід до навчання в середній школі - в 5-му класі. І не кожна дитина з легкістю переходить на цю якісно новий щабель навчання.

    Основна увага батькам у цей час слід приділяти розвитку навчальної діяльності дітей, їх умінню вчитися, набувати самостійно і за допомогою дорослих нові знання та навички.

    У п'ятому класі умови навчання докорінно змінюються: діти переходять від одного основного вчителя до системи "класний керівник-вчителі-предметники".

    Як показує практика, більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що "вже не маленькі". Поява кількох вчителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин є для них зримим показником їхнього дорослішання. Але слід згадати, що перехід з початкової школи в середню пов'язаний із зростанням навантаження на психіку учня. Це і різка зміна умов навчання, розмаїтість і якісне ускладнення вимог, пропонованих до школяра різними вчителями, і навіть зміна позиції "старшого" в початковій школі на "самого маленького" у середній.

    У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, "розв'язнішими", надмірно гучними, метушливими. У них може знизитися працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит. У більшості дітей процес адаптації відбувається на протязі 2-4 тижнів після початку навчання. Однак, є діти, у яких цей процес затягується на 2-3 місяці і навіть більше.

    У період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п'ятикласник постійно відчував підтримку і допомогу з боку батьків.

    Труднощі в п'ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостям мови, стилю викладання кожного вчителя.

    Батьки! У цей період вашій дитині особливо потрібна допомога і в підготовці домашніх завдань (навіть якщо в початковій школі діти робили уроки самостійно), і в подоланні труднощів у навчанні.

    Рекомендації для батьків

    1. Надихнувшись підлітка на розповіді про свої шкільні проблеми. Вибирайте час для спілкування з дитиною. Постарайтеся запам'ятати деталі розповіді дитини, тоді ви зможете представляти себе картину його шкільного життя в цілому.

    2. Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про його успішність, поведінку та взаємовідносини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливого приводу для занепокоєння, консультуйтеся з вчителями дитини хоча б раз на два місяці.

    3. Допомагайте підлітку виконувати домашні завдання, але не робіть їх замість нього. Вчіть дитину самостійно знаходити відповіді на свої питання (але не відмахується словами «Сам думай!"). Витратьте час, щоб пояснити підліткові не зрозуміле їм, або покажіть, де йому знайти відсутню інформацію.

    4. Допоможіть йому відчути інтерес до того, що викладається в школі. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашої дитини. Також шукайте будь-які можливості показати застосування шкільних знань в домашній діяльності.

    5. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримувати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті підлітка відбуваються зміни.

    6. Підтримуйте підлітка в його починаннях, нехай навіть вони носять тимчасовий характер. Заохочуйте інтереси дитини. Постарайтеся побачити в його найдивніших захопленнях позитивний початок.

    7. Зміцнюйте самооцінку дитини. Навчайте його аналізувати свої невдачі. Це допоможе підлітку надалі уникати повторних помилок. Тим самим ви підтримаєте його інтерес до захопленню.

    8. Не слід також забувати, що життя дітей не обмежується стінами школи. За її межами дитина може бути занурений в такі заняття, які дозволять йому проявити свою умілість, домогтися успіху і знайти упевненість в собі.

    ВідповістиВидалити
  6. Шановна пані Олено. Наткнулась на ваш блог. Яка ви молодчина! Скільки корисного зібрали ! Я з вашого дозволу дещо собі позичу. У мене також 4 клас. Заходь до мене. Можете користуватися моїми роботами. http://vborisenko.blogspot.com/

    ВідповістиВидалити